– Ігоре Володимировичу, поділіться чемпіонськими емоціями після розгромної перемоги на виїзді над минулорічними чемпіонами U19. Що було в роздягальні після гри, що у вас зараз всередині? 
– Всередині спокій, тому що ми впевнено перемогли і здобули чемпіонство в очній зустрічі з «Шахтарем». Це був наш основний конкурент у цьому сезоні, ми обіграли його в обох матчах і завдяки цьому здобули чемпіонський трофей.

– «Динамо» не могло здобути чемпіонство вже декілька років…
– Так, два сезони чемпіоном був «Рух» в силу об’єктивних причин – у них була добра команда. На жаль, ми не дограли перший із цих сезонів, коли ми були у хорошій формі, але війна не дала нам дограти чемпіонат. У минулому сезоні «Рух» був сильніше, треба це визнати, ми втрачали багато очок. У цьому сезоні ми теж втрачали, і «Шахтар» втрачав. Але в очній зустрічі ми їх перемогли і завдяки цьому стали чемпіонами.

– Якщо оцінити повністю сезон – чи вдавалось вам усе, що ви задумували? 
– Команда прогресувала, група гравців 2006 року доєдналася у цьому сезоні. Також до нас приєдналися гравці 2007 року народження. Ми бачимо прогрес гравців. Вони прогресують як колектив, як команда. Наших гравців уже долучають і до першого складу – і до тренувань, і на зборах багато з них беруть участь у матчах. Цей прогрес, який ми розвиваємо у гравців, прокладає їм шлях у майбутнє. 16-17 років – це той вік, де вже потрібен результат. Якщо до 15-16 років потрібно тренувати якості, то в 16-17 років це вже гравці, які працюють на результат, борються за результат, отримують емоції від переможних матчів. Завдяки цьому вони і прогресують. 

– «Динамо» двічі впродовж сезону поступилося «Колосу», при цьому двічі перемогло «Шахтар». Чого не вистачило команді, аби пройти сезон більш рівно? 
– Це очевидно: юнацький футбол нестабільний, завжди є матчі, які команда програє. Ми аналізуємо, чому вона їх програє, але, як кажуть, без поразок немає перемог. Добре, що ми достойно відходимо від цих поразок, аналізуємо їх, і хлопці розуміють, чому ми програємо. Це наша робота – доносити причини до них. Вони проводять роботу над помилками, виправляються, і ми здобуваємо перемоги. Це чемпіонство – завдяки їм, завдяки їх відношенню до робочого процесу, у першу чергу на тренуваннях. 

– Чемпіонство – це шлях до Юнацької Ліги УЄФА. Чого можна очікувати там від цієї команди? 
– Будемо готуватись. Ми вже багато разів виступали у турнірі через Шлях чемпіонів, доходили до 1/8фіналу. Гра покаже, чого ми гідні у Європі. 

– Чому в чемпіонському матчі не взяв участі найкращий бомбардир чемпіонату U19 Матвій Пономаренко? 
– Матвій захворів, але партнери з розумінням поставились до цього, замінили його. Матвій зробив чималий внесок для нашого чемпіонства, були матчі, де він дійсно виривав перемоги. Бажаю йому швидкого одужання і прогресу вже у першій команді.

– Так само Тарас Михавко залучався до ігор першої команди. Хто ще вже зараз може грати в основній команді по завершенні сезону? 
– Тарас стрімко увірвався до першої команди – влітку прийшов до нас, а восени вже грав за основу. Він молодий хлопець, ми з ним багато розмовляємо, аби він впорався з тією напругою, яка панує у Прем’єр-Лізі. У нього є всі якості. 

Виокремлювати когось зараз не хочу, тому що вся команда працює на результат, і всі гравці роблять свій внесок у перемогу. У першу чергу працюючи на тренуваннях, оскільки тренування – це основний момент. Граємо ми раз на тиждень, а п’ять днів тренуємось. Хлопці це розуміють, і я радий, що вони стали чемпіонами, і ми сьогодні святкуємо.

– Ви вже знаєте, як будете набиратись сил під час міжсезоння? 
– Насамперед, зараз нарешті спокій у серці, оскільки я розумію – те, що ми робимо, що тренуємо, приносить результат. Мені подобається те, що хлопці слухають і дослухаються. Ми на правильному шляху. Наш тренувальний процес, тактика, яку ми міняємо, працює, приносить результат і це чемпіонство.