Останній тиждень квітня на тлі благодійних матчів видався насиченим. Були у ньому і свої акценти.

Серед розмаїття думок, представлених у мережі щодо ЧС-2022, в мене виникла і своя. Як ставитися до перепустки на цей турнір? Або така. Чи може бути безмежною ейфорія українців від перемог над збірними Шотландії і Вельсу?

Нещадна війна з лютим ворогом триває. Проте постійно мариться такий жаданий крик в океані: «Бачу берег!» Адже ніхто з нас не бажає, щоб жахіття, яке розв’язали рашисти на нашій землі, затягнулося на роки. Навіть при умові, що носії зла будуть неодмінно покарані.

Трагедія мого народу, яка відкрилася вже по визволенню Київщини, остаточно зриває маски з короткозорих конформістів усього світу. Злочинці, що намагаються перекинути відповідальність зі своєї безнадійної голови на здорову, тут за дужками. Їх час ще настане.

Війна безжальна. Вона різко змінює людей або залишає їх без вчинків. Хтось жертвує собою, хтось рятує близьких, а інші звично шукають вади в інших, нічого не продукуючи навзаєм.

Неабияке піднесення і щирий патріотизм мого народу – нині головна рушійна сила. Кожен на своєму місці доводить, що нема у серці іншого почуття, ніж любов до України. Виключення трапляються, але їх жалюгідна меншість. Така ж пропорція і серед футбольного люду.

Двадцять днів підступний ворог на всіх фронтах перевіряє нашу міць, а ми не втомлюємося вірити і наближати перемогу. І це не пафос, це переконання, яким просякнуті всі свідомі українці, які воюють чи переживають поряд. І ті, що нині далеко, проте ми відчуваємо їх віру. Як і підтримку всього розумного світу.

Напередодні нападу армії РФ на Україну футбольна спільнота готувалася до відновлення чемпіонату УПЛ. До змагання, які символізують мир і добрі емоції. Уособленням чого стали загарбники для цивілізованого світу, ясно без розлогих коментарів. Як відомий і курс для їхніх суден у просторі цивілізованого світу, дотепно визначений українцями.

Здається, в країні не залишилося людини, яка не знає про можливе вторгнення. Чи варто нагнітати цю тему, справа не лише вибору. Це компетентність, логіка, інформованість, нарешті. Розглядаючи чергові футбольні відео-проекти, не зміг позбутися двоякого враження.

Позитивом наповнив календар лютого виступ молоді київського «Динамо» у Ла-Коруньї. Вольова перемога над «Депортиво» подовжила виступи у Юнацькій лізі УЄФА. Цей факт став приводом для загального оптимізму.

Нікола Тесла вважав свій мозок лише приймальним пристроєм, який черпає у космічному безмежжі знання і натхнення. А у космосі він підозрював існування накопичувального ядра, хоч науково довести його існування не встиг.

Аналізувати футбольні відео-проекти в Інтернеті напрочуд цікаво. Можливо, їм поки не вистачає стрункості і логічного завершення думок, але ж за початком діло становиться.

Зимова пауза не привід стримувати інтерес до улюбленої гри. Адже футбол вже нагадує про себе першими контрольними матчами українських клубів, виступами легіонерів, які поїхали шукати кращої долі за кордоном, думками фахівців. Підігрівають зацікавленість і відео-проекти, які покликані дати вичерпну інформацію.

І чи варто взагалі так сильно сподіватись на цю «паличку-виручалочку» для нашого футболу?

Влітку 2022 року закінчується контракт каналів «Футбол 1/2/3» на трансляції матчів Прем’єр-ліги України з футболу. Найближчим часом буде запущений тендер на визначення нового транслятора (або трансляторів) матчів національної «вишки».

Навіть під час зимової паузи футбольне життя в Україні не завмирає. Дякуємо за це не лише стахановцям АПЛ, Ла Ліги та Серії А, а й численним профільним відео-проектам, що продовжують насичувати вітчизняний YouTube-простір. Два перші тижні нового року в цьому сенсі виявилися достатньо веселими.

Цей складний рік фактично сплив, і є нагода розмріятися про прийдешній 2022-й. Плани на нього футбольні люди в Україні накреслили генеральські, якби не наполеонівські. Чи відповідають вони можливостям, спробуємо розібратися разом.

Почетный президент «Днепра-1» Юрий Береза озвучил позицию днепровского клуба по созданию единого телепула.