Що головне для нападника? Багато хто скаже, що забиті м’ячі. Звісно, з цим сперечатися важко, але більшість форвардів ? тих, які не схильні до егоїзму, радо б обміняли власний гол задля перемоги своєї команди.

Саме таким нападником і є Олександр Філіппов, який через ряд певних причин не міг забити з липня минулого року. Проте кожна «чорна смуга» колись закінчується. Для колишнього форварда «Десни» та «Сент-Трюйдена» цей момент настав у грі чемпіонату України проти «Вереса», коли гравець відкрив лік голам за «Дніпро-1».

«Жоден гол не дається легко»

– Олександре, вітаю з перемогою в матчі проти «Вереса» і з дебютним забитим м’ячом за «Дніпро-1». Зовні здалося, що ви дуже спокійно зупинили м'яч, подивилися, де стоїть голкіпер і вивели свою команду вперед. Усе так легко й було?
– Спасибі за привітання. Жоден гол не дається легко. Вийшло, що трохи на паузі прибрав захисника і бачив, що є простір для удару, і скористався цим моментом.

– Наскільки важливе це взяття воріт саме для вас?
– Кожен гол для нападника дуже важливий, але більш важливою була перемога в цій грі. Цей гол для мене важливий тим, що він допоміг моїй команді перемогти непростого суперника, яким є Верес.

– Згідно зі статистикою, востаннє ви забивали 7 липня минулого року, коли ще виступали за ФК «Рига», у ворота «Деррі Сіті» в матчі кваліфікації Ліги конференцій. Переживали, що довго не вдавалося забити м’яч у ворота суперників?
– Звісно, переживав. Що в останній раз забивав більше року тому, так вийшло з багатьох причин. Фактично, за цей час я повноцінно грав тільки за «Дніпро-1». Пів року в «Ризі» був травмованим, а коли взимку повернувся до Бельгії, там тренер на мене не розраховував, тому я просто тренувався.

– Тепер можемо чекати, що вас, як-то кажуть, «прорве»?
– Для мене головне – виходити на поле і робити все можливе для перемоги своєї команди. Коли ти віддаєш всього себе грі і команді, голи обов'язково прийдуть.

– На скільки відсотків зараз оціните свою фізичну форму? Наздогнали одноклубників за готовністю?
– Останнім часом у мене було менше ігрової практики в порівнянні з іншими хлопцями, тому що вони грали більше. Тому на кожному тренуванні я намагаюся викладатися на сто відсотків, щоб бути максимально готовим до матчів і їх темпу.

«Максимов акцентує увагу на тому, що всі ми хороші футболісти»

– Як вам працюється з Юрієм Максимовим? Не було образи, що він ставив в атаку центрального півзахисника Когута, флангового півзахисника Гуцуляка, а не вас?
– У нас у всіх робочі відносини і я вже не в тому віці, щоб ображатися. Тренер – не ворог собі, щоб ставити людей, які, на його думку, не готові до даної гри. Також додам, що хлопці, ? ті, хто грав попереду, ? виконували вимоги наставника і провели хорошу роботу. І Олексій, і Ігор. Користуюсь нагодою, хочу побажати Ігорю Когуту якнайшвидшого одужання і повернення на поле.

– Чимось здивував тренерський підхід Максимова?
– Юрій Вільйович просить нас якомога частіше і вище на половині поля суперника йти у відбір, грати в пресингу і створювати більше моментів. Він акцентує увагу на тому, що ми всі хороші футболісти, залишилося трохи додати в агресії і бажанні в боротьбі.

«Рішення про перехід до «Дніпро-1» прийняв не швидко»

– Пропозиція «Дніпра-1» не викликала подиву? Довго думали?
– Якщо скажу, що швидко прийняв рішення, то це буде брехнею. Тому що ви знаєте, яка ситуація в країні, і треба було добре подумати над усіма моментами.

– Уболівальники сподіваються, що ви заміните Довбика. Відчуваєте відповідальність перед ними?
– Я відчуваю відповідальність перед усім клубом «Дніпро-1», тому моє завдання на кожному тренуванні і грі віддавати всього себе і добре зробити свою роботу.

– Що думаєте про Довбика, якого ви замінили? Як вам його старт у «Жироні»?
– Артем виконав відмінну роботу в «Дніпрі-1», а тому заслужено пішов на підвищення в топовий чемпіонат і дуже сильну команду. Бажаю йому удачі і нехай «Жирона» стане трампліном в сильніший клуб. Видно, що він у хорошій формі, швидко знайшов спільну мову з партнерами на полі, а також допомогла присутність Віті Циганкова, що було важливо.

– Які ще пропозиції були влітку?
– Пропозиції були, але вже немає сенсу про них зараз розповідати.

«З Рябоконем завжди на зв’язку»

– Чи не страшно було повертатися в Україну, де зараз триває війна?
– Було не те, щоб страшно, було важко прийняти рішення, тому що тут я без своєї сім'ї, і це важко для мене, коли немає їх. Вони моя опора і підтримка.

– До сирен вже звикли?
– Так, звик без проблем.

– Після повернення в Україну розмовляли з одноклубниками по «Десні», «Олександрії», з колишніми своїми тренерами? Вони підтримали ваш вибір нового клубу?
– З кількома хлопцями ділився думкою про варіант переходу в «Дніпро-1». Всі знають, що це хороша команда: виступали в єврокубках, срібні призери, тому це був відмінний варіант і можливість.

З Олександром Дмитровичем (Рябоконь, колишній тренер Десни, – прим. Є.Ч.) ми завжди на зв'язку і, звісно, я йому теж подзвонив і дізнався його думку, бо вона важлива для мене. Він мене підтримав і побажав удачі.