У Манчестері Артем побував в Академії видатного клубу «Манчестер Сіті» та подивився, як там працюють дитячі тренери. А ще раніше динамівський спеціаліст їздив до Амстердама, де вивчав, як працює академія нідерландського «Аяксу».

В інтерв'ю офіційному клубному сайту Артем Анатолійович розповів детальніше про своє навчання та враження від отриманого досвіду:

– Де саме ви навчаєтеся?

– Навчання організоване Європейською асоціацією клубів. Усі клуби, які входять до неї, отримують багато пропозицій щодо навчання. Курс, який проходжу я, загалом організований для директорів футбольних шкіл, але там обговорювалося велике різноманіття питань – починаючи від стратегії розвитку клубів та закінчуючи розвитком свого ком'юніті. Навчання проходить як у форматі онлайн-зустрічей, так і офлайн. Останніх буде не так багато – загалом три. Дві вже відбулися – в Амстердамі та Манчестері, третя буде заключна в Брюгге. На цьому програма, яка загалом триває близько дев'яти місяців, закінчиться.

За підсумками тем, які ми проходимо (деякі за 3-4 уроки, деякі по 6-8), отримуємо домашні завдання. Наприклад, прослухали лекцію по стратегії клубів – маємо розробити стратегію для свого клубу чи створити стратегічний план для іншої команди. Сьогодні, наприклад, було практичне заняття по розвитку ком'юніті на прикладі ірландського клубу, який показав та розказав, як усе відбувалося, з якими проблемами зіткнулися тощо. Уся інформація зберігається на сайті для всіх учасників курсу, можна зайти та передивитися ще раз.

Тож навчання дуже цікаве, спілкування переважно відбувається онлайн у Zoom, багато корисної інформації. Звичайно, у нас зараз у країні складна ситуація, триває війна, але вчитися, як-то кажуть, ніколи не пізно. Знань забагато не буває.

– Які у вас враження від навчального процесу?

– Дуже подобається. І дуже вдячний ФК «Динамо» (Київ), що для мене було організоване це навчання. Від початку, коли подавалися заявки, мене не взяли через певне непорозуміння. Але потім напряму поспілкувалися з організаторами, і проблему було вирішено. І я насправді дуже задоволений, бо з самого початку, тільки потрапивши до «Динамо», чудово розумів, що мені потрібно багато вчитися. І пощастило з цією програмою, в якій отримуєш широкий спектр знань у різноманітних напрямках. І це стосується не лише академій «Аяксу» та «Манчестер Сіті», де ми побували, а й інших клубів, із діяльністю яких ми ознайомлюємося онлайн.

– Чи можна інтегрувати досвід роботи зарубіжних топ-клубів з юними футболістами до ДЮФШ «Динамо»?

– В принципі, все можна інтегрувати – і в школі, і в самому клубі. Як-то кажуть, усе геніальне – просте. Чогось прям надзвичайного там немає. Але має бути бажання та можливості для реалізації всіх ідей.

– У чому українські футбольні школи відстають, а у чому перебувають на рівні з топ-академіями?

– В Амстердамі та Манчестері ми були групою, в яку входили представники лондонського «Арсеналу», «Манчестер Юнайтед», «Спортінга», «Роми», «Борусії» (Дортмунда) та багато інших європейських клубів, і хочу відзначити, що всі без винятку дуже позитивно відгукуються про динамівську школу. Відзначають, що багато талановитих футболістів зростають. І це правда. У нас по всій країні, не лише в «Динамо», багато талановитих гравців, їм треба допомагати розвиватися й рухатися в правильному напрямку. За наявністю талантів ми не поступаємося нікому, але потрібно зробити для них відповідні умови, організовувати навчання для тренерів, адже багато чого залежить від наставників.

– Наскільки складно зараз розвивати динамівську академію в умовах війни?

– Є свої проблеми, звичайно, на які дуже сильно впливає війна. У першу чергу, треба розуміти, що багато дітей поїхали за кордон. Також усі ми розуміємо, що важка ситуація в самій країні, тож неправильно вимагати зараз вкладати великі кошти в розвиток дитячо-юнацького футболу. Звичайно, треба інвестувати, розвиватися, але до всього потрібно підходити з «холодною» головою. Адже всі ми розуміємо, що наразі головна мета для нас усіх – перемога у війні.

– Чи багато наших дітей поїхали за кордон?

– Я почав працювати у клубі вже після початку повномасштабної війни, й можу судити зі слів тренерів. Уже зараз, ознайомившись зі статистикою, видно, що окремі вікові групи втратили по дев’ять-десять гравців основного складу. Тобто, найкращі поїхали – й практично ніхто не повернувся. І повернути їх практично неможливо, оскільки вони або підписали вже контракти із закордонними клубами, або осіли за кордоном разом із сім’ями. Дуже складно із цим, але нічого зробити не можна, оскільки так само розумієш людей, які переживають за свою безпеку.

– Ви увійшли до комітету УАФ з розвитку дитячо-юнацького футболу, розкажіть детальніше, які на вас покладаються обов’язки у зв’язку з цим?

– Увійшов до оновленого складу. Точно навіть не скажу, скільки людей туди входить – більше 20-ти точно. Було перше засідання, яке відбулося в Будинку футболу, був голова нашого комітету Олександр Шевченко. Обговорили першочергові питання, в якому напрямку ми маємо рухатися, що потрібно розвивати в дитячо-юнацькому футболі. Загалом зустріч тривала більше двох годин, був конкретний діалог, без усіх цих бюрократичних голосувань по папірцях. Також була ще онлайн-зустріч. Загалом, немає конкретних завдань, за які відповідають окремі люди – у будь-який момент можна виносити на розгляд те чи інше питання, є чат у соцмережі, і всі можуть висловлюватися стосовно свого бачення вирішення тієї чи іншої проблеми.

Усе одно останнє слово за УАФ, де за наш напрямок відповідає профільний комітет, але його представники спілкуються з нами, хочуть із перших вуст чути про якісь проблеми, аби допомагати нам вирішувати їх. Поки що доволі оптимістичні враження від роботи комітету, який старається охопити широкий спектр питань, що стосуються дитячо-юнацького футболу. Подивимося, як воно буде надалі.

– Які основні шляхи розвитку дитячо-юнацького футболу в Україні ви бачите?

– Найперше завдання для комітету дитячо-юнацького футболу – це навчання для тренерів. І це дуже велика проблема, оскільки в нас його практично немає. При всій повазі до тренерських ліцензій, які вони отримують, актуальних знань там практично немає. Цю проблему потрібно вирішувати, організовувати програми, інститути, аби давати потрібні знання дитячим тренерам. Наш комітет поставив це питання на розгляд у першу чергу, і ним уже займаються в УАФ. Таких питань достатньо багато, але потрібно рухатися крок за кроком.