ПРИБОРКАННЯ «АЯКСА»

– Наприкінці вересня повернулися з Італії, де «Динамо U-10» взяло участь у представницькому турнірі, – бере слово Олександр Олексійович. – Турнір тривав тиждень, за цей час ми провели сім матчів.

– Поширена думка, що результат у дитячому футболі другорядний, але все ж цікаво, як виступили?

– У підгрупі «Динамо» виграло всі матчі і з першого місця вийшло до півфінального турніру, де нашими суперниками стали «Торіно» та «Аякс». Нідерландців, які вважалися головними фаворитами, ми обіграли, але потім прикро поступилися італійцям. Тривалий час вели з рахунком 1:0, проте в кінцівці дозволили туринцям реалізувати стандарти...

Гра між «Торіно» та «Аяксом» була заключною в нашій групі, амстердамці перемогли з потрібною різницею м’ячів і за рахунок додаткових показників опинилися у фіналі. «Динамо» хоч і не потрапило в призи, але саме наші хлопці завоювали приз «глядацьких симпатій». Коридор пошани організували представники «Аякса» і «Ювентуса», зізнатися, вийшло зворушливо.

– Як думаєте, за рахунок чого симпатії дісталися українській команді?

– Вважаю, ми не тільки додали шарму, мали цікавий вигляд в ігровому плані, а й внесли інтригу. «Динамо» стало єдиною командою, яка змогла завдати поразки «Аяксу». Також дали бій «Ювентусу» – до останніх хвилин вели з рахунком 4:3, але два стандарти схилили чашу терезів на користь суперника.

– Індивідуальні досягнення були?

– Найкращим бомбардиром у нас став Ваня Вернидуб – онук головного тренера «Кривбасу» Юрія Вернидуба. Юний форвард таранного типу. Також організатори відзначили гру Максима Пролетарського, який виділявся своїми індивідуальними діями, став одним із найтехнічніших гравців турніру.

Це два наших провідних гравці і приємно, що хлопці прогресують, видно роботу тренерів.

– Що дають подібні міжнародні змагання?

– Вони допомагають побачити об’єктивну картину своїх сил, визначити рівень підготовки футболістів, кваліфікацію, а також недоліки, які слід усунути.

Важливо мати можливість змагатися з представниками різних футбольних шкіл, що робить багатшим і наш арсенал.

– Над чим варто працювати?

– Занепокоєння викликають стандартні положення. До слова, зі схожими проблемами зараз зіткнулася і перша команда «Динамо». Певні корективи ми вже давно внесли – це так звана гра по м’ячу, а не по гравцеві.

Цей турнір зайвий раз підтвердив наскільки це важливо.

– За стандартів антропометрія в дитячих командах має вирішальне значення?

– Все одно важливо грати по м’ячу. У нас під час опіки часто намагаються схопити свого гравця, не важливо – за руку, шию, або футболку, головне не дати йому зіграти. Важливо розвивати вміння грати головою, контролювати м’яч, передбачати розвиток ситуації. Потім це переноситься на команди всіх рівнів.

Подивіться на організацію гри в обороні у «Реала», «Манчестер Сіті», «Барселони» або «Баварії». Під час стандартів оборона грає по м’ячу, максимум двоє можуть грати персонально, решта розташовуються в зонах, борються і грають головою. Ці якості потрібно розвивати якраз із 10 років, щоб бути конкурентними.

ЗА ЗАПОВІТАМИ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО

– Які новинки та тенденції відзначите?

– Основоположне – селекція. У складі «Ювентуса» і «Аякса» впадає в око велика кількість темношкірих хлопців, які на генетичному рівні і швидші, і спритніші, і потужніші за наших хлопців.

Також важлива інтенсивність гри, техніка володіння м’ячем і якість передач. Над цим ми постійно працюємо, але саме в протистоянні з командами високого рівня видно, що виходить, а що ні.

– Зараз модно говорити про італійський, іспанський чи німецький вектор футболу. А який стиль ближчий сучасній школі «Динамо»?

– Ми стежимо за всіма змінами та новими викликами, але при цьому шануємо традиції, які завжди вирізняли «Динамо». Насамперед – це максимально швидкий вихід з оборони в атаку, вміння віддати перший пас, якісна технічна база.

Велику увагу приділяємо елементам пресингу. До слова, це допомогло обіграти «Аякс». Коли почали високо зустрічати нідерландців, для них це було несподіванкою, суперник розгубився, став помилятися на своїй половині поля, ми перехоплювали м’яч і забили двічі.

Також робимо акцент на взаємодії та створенні чисельної переваги на флангах, що дає змогу розкривати оборону суперників.

Працюємо над якістю передач (короткі, середні, довгі) і акцентуємо увагу на тому, що пас має нести інформацію партнеру.

– Які тепер найближчі плани?

– Міжнародні турніри дають змогу перебувати в діалозі з представниками інших команд. Нас уже знову кличуть у ту ж Італію на «Суперкубок талантів». Але є певні нюанси, пов’язані з війною...

Зараз по всій Європі відбувається багато міжнародних дитячих турнірів і це не випадково. УЄФА вважає, що такі змагання сприяють якіснішій підготовці футболістів, а ще вони дають змогу зробити додаткову рекламу своїй країні.

ФЕНОМЕН БРАЖКА

– Зараз багато говорять про прогрес Володимира Бражка, який здорово проявив себе в «Зорі», а тепер став гравцем основи «Динамо» і встиг забити три голи. У дитячому футболі він також виділявся?

– Свого часу Володя був гравцем, який не боявся, а головне міг організувати гру в середині поля. Що ще вигідно вирізняло його – це максимально швидкий розвиток атак, бажання грати вперед. Уже тоді йому були притаманні й відмінні фізичні якості, що в комплексі давало змогу говорити про перспективу потрапляння до першої команди «Динамо».

Але потенціал Бражка ще далеко не реалізований. Клас футболіста визначається стабільністю гри, в цьому плані попереду багато роботи.

– Бражко зараз є капітаном молодіжної збірної України. На ваш погляд, таке визнання – це наслідок ігрових чи людських якостей?

– Це наслідок союзу людських якостей та ігрової майстерності. Бражко – з тих хлопців, які під час боротьби не приберуть ні ногу, ні голову, і завжди готові підстрахувати товариша. Він володіє всіма задатками лідера, здатний вести за собою партнерів. Але, повторюся, важливо свій потенціал підтверджувати в кожній грі.

ДИНАМІВСЬКИЙ КЕЙН

– Минулого сезону на динамівський футбольний небосхил злетіла зірочка Антона Царенка, але в цьому чемпіонаті ми його бачимо переважно на лаві для запасних. Чому?

– Перехід із дитячого футболу в дорослий – це дуже тонкий і відповідальний момент. У дитячій академії батьки і тренери ходили дивитися на Царя (прізвисько Царенка), який буквально поодинці міг виграти для команди турніри.

Але коли хлопці подорослішали, обросли м’язами, коли багато хто вимахав за 180 сантиметрів, проявилася антропометрія, Антону стало складніше демонструвати свої якості.

І нехай зараз йому не вдається закріпитися і стати гравцем основного складу, вважаю, що технічний та інтелектуальний потенціал хлопця дає оптимізм сподіватися, що він незабаром буде затребуваний у великому футболі.

– А що скажете про Навіна Малиша, який щойно дебютував у «Динамо» і для багатьох уболівальників є відкриттям?

– Малиш – універсальний футболіст. Він починав як гравець атаки, а потім став діяти в центрі поля. Зараз грає на позиції правого захисника і за стилем відповідає сучасним вимогам, уміє не тільки оборонятися, а й атакувати. Такі гравці затребувані в провідних клубах Європи.

Зараз у нього велика конкуренція на правому фланзі в особі Тимчика і Караваєва. Бажаю хлопцеві витримати, дочекатися свого шансу, скористатися ним і закріпитися.

– Багато авансів видають Владиславу Ванату, якому пророкують лаври найкращого бомбардира чемпіонату. Він може досягти висот, наприклад, Сергія Реброва?

– Ванат різноплановий гравець, комбінаційний. Манерою гри він мені нагадує Кейна, який зараз захищає кольори «Баварії». І сам може завершити атаку, і вивести на ударну позицію партнера. Десь поки що бракує стабільності, але в нього безумовно є все, щоб стати топ-бомбардиром. Робота з м’ячем, технічна готовність, хитрість, агресія, удар... Уже зараз Ванат високо підняв планку, але форварду важливо забивати м’ячі, чого йому і бажаю.

ХТО ЗАМІНИТЬ МИКОЛЕНКА І ЗАБАРНОГО

– Два інших вихованці «Динамо» – Миколенко і Забарний – нині підкорюють АПЛ, а чим вони запам’яталися в дитячому футболі?

– Обидва володіли хорошими фізичними даними, діяли непоступливо, впевнено вели боротьбу вгорі або один в один. У них і в Англії – найсильнішому чемпіонаті – високий відсоток виграних єдиноборств. Тож жодних чудес, це результат багаторічних тренувань і відповідального підходу до них.

– Після їхнього від’їзду в «Динамо» почалися проблеми в обороні...

– Коли клуб залишають гравці рівня національної збірної, це рідко проходить безслідно. Але водночас, вважаю, вже є гідна зміна в особі інших вихованців клубу. На лівому фланзі – Дубінчак і Вівчаренко, у центрі – Попов, Сирота...

Чому багато пропускаємо? На мій погляд, іноді бракує досвіду, даються взнаки й такі неприємні моменти, як травми. Візьміть того ж Попова, він тільки-тільки набере обертів, відчує ігровий ритм, як настає пауза. А без належного ігрового тонусу виникає невпевненість.

– Пошкодження зумовлені стилем гри Попова?

– Він боєць до мозку кісток, але, не забувайте, що переніс дуже неприємну травму хрестоподібних зв’язок. З огляду на манеру гри Дениса, безкомпромісну і на межі фолу, на жаль так, рецидиви трапляються.

50% ЛЮКСЕМБУРГУ ТА АНГЛІЇ

– На молодіжну збірну України очікують відповідальні матчі відбору до Євро-2025 з Люксембургом та Англією. «Динамо» в «молодіжці» представлено відразу чотирма гравцями (Нещерет, Вівчаренко, Бражко, Волошин) – це найбільший клубний «десант». Що ви очікуєте від цих поєдинків?

– Поки гра не почалася, шанси завжди 50 на 50. Хоч із Люксембургом, хоч з Англією. Не приховую, завжди з великим інтересом стежу за виступом наших вихованців, особливо коли вони відстоюють честь країни на міжнародній арені. Бажаю і молодіжці, і першій збірній успіхів, гідно проявити себе і досягти результату. Позитивні емоції зараз дуже потрібні вболівальникам.

– Кажуть, що гравці рівня Андрія Шевченка народжуються раз на сто років...

– Будь-якому тренеру хочеться мати більше яскравих футболістів, але дотримуюся принципу, що не варто зациклюватися і чекати народження нового Шевченка чи Блохіна. Важливо щодня працювати на совість як у плані тренувань, так і в плані селекції. І тоді ми гарантовано матимемо гідну зміну, за яку не буде соромно.