«Чесно кажучи, якщо ви бачили ігри, в яких я був капітаном збірної України, то я не почувався ніяково. Я вже зіграв більше матчів за свою національну команду, ніж багато старших хлопців.

Але сьогодні, у сучасному футболі, лідером команди є не тільки її капітан. Якщо у вас багато лідерів – це полегшує життя. Це те, що є в збірній України на полі та за його межами, а також в «Арсеналі».

...Ніхто не може усвідомити, через що проходять українці, особливо ті, хто зараз перебуває в країні, намагаючись пристосуватися до бомб над головою.

У мене вже двоє дітей, і я не можу уявити, що моя родина під час нічної сирени мусить ховатися в бомбосховищі. Людям дуже важко пояснити, що відбувається в Україні.

Ми, футболісти, які виступають за кордоном, розповідаємо тут про трагедію нашого народу й намагаємося допомогти, чим можемо, як тільки можемо…

Я розумію, що певною мірою люди втомилися від війни, але треба продовжувати. Ми не знаємо, що станеться найближчими роками, тому маємо триматися разом.

На нас, футболістах, додаткова відповідальність. Ми можемо подарувати українцям позитивні емоції, змусити посміхнутися, порадувати хоча б на декілька хвилин. Це наш обов’язок – дарувати їм радість. Це те, що ми намагаємося робити щоразу, коли вдягаємо футболку з українським гербом на грудях», – зауважив Зінченко.