– Ігоре, вітаємо з гідною грою. Ви сказали перед матчем, що команда битиметься за всю Україну, – і це було видно. Гравці кажуть, що раділи б нічиїй до гри, але зараз усі дуже засмучені. Які у вас емоції?
– Я трохи старший і довше у футболі. Гравці засмучені, сумні, але якщо ти сумуєш, що не обіграв «Реал» (Мадрид), то це означає, що ми на гарному шляху. Проект, який ми розпочали три місяці тому, не виглядав навіть проектом, а зараз ми б’ємося на рівних із найкращим клубом у світі – це лише заслуга футболістів. Я дістав задоволення від кожної секунди матчу, дивлячись на команду, дивлячись на молодих хлопців. Як вони б’ються – це те, про що я говорив: у такий непростий час вони б’ються за весь український народ. З погляду результату – це футбол, і ми повинні прийняти це як невід’ємну частину футболу. Однак за самою грою, як мені особисто говорив сам Карло Анчелотті, ми заслужили сьогодні на перемогу. І, надто, така нагода, яку мав Лассіна Траоре, – шкода, не вдалося її реалізувати. Ти йдеш на 2:0 і закінчуєш матч. Індивідуальність, хоробрість, сміливість, рішучість проти такого опонента протягом більшої частини матчу – це мене тішить як тренера. Є така приказка: From zero to hero. З нуля розпочали, а стали героями. Це справді герої. Для мене вони – герої. Одне очко, але згодом ви побачите, що це величезне очко. У мене зараз таке відчуття, що ми втратили два очки, і це справді так. Коли тобі забивають на останніх секундах, це засмучує. Але правда й те, що ви сказали: до матчу хто б міг думати про це очко? Ти думаєш про перемогу як спортсмен, однак завжди розумієш, проти кого граєш. Тож загалом і в побудові атаки, і з м’ячем, і без м’яча ми зробили висновки з останнього матчу, з того мандражу, що був на «Бернабеу», внесли корективи. І значно легше було грати, адже ми відчували стадіон, підтримку вболівальників, яка нас несла й додавала адреналіну. Ми були значно компактнішими, досить солідно відіграли в обороні, крім того останнього епізоду, який здебільшого є випадковістю, ніж якоюсь комбінованою дією. Шкода, проте це дуже важливе очко для нас з огляду на те, що «Селтик» програв «Лейпцигу». Тепер вони повинні будуть їхати в Мадрид до «Реала», і ми маємо досить великі шанси, щоб вийти з групи, якщо гратимемо так само далі. Це найкраща наша гра, абсолютно найкраща гра протягом тих трьох місяців від початку нового проекту. Це просто наше світле майбутнє.

– Чим ви найбільше пишаєтесь у сьогоднішній грі команди?
– Їхньою персональною грою, їхнім ставленням до матчу, рівнем гри, який продемонструвала команда. Це наша найкраща гра. Ми розпочинали проект із «Шахтарем» практично з нуля, без бразильців, а зараз маємо потужну команду, яка може змагатися нарівні з найсильнішим клубом світу. У роздягальні ми засмучені, адже втратили два очки, пропустивши гол на останній хвилині. Я задоволений рівнем гри нашої атаки. Так, я не можу радіти цій нічиїй, але проект триває, і ми продовжуємо битися в Лізі чемпіонів, будувати команду й боротися далі.

– Дякуємо за результат. Здається, це той випадок, коли бойовий настрій тренера передається команді. У перерві й Карло Анчелотті вносив зміни, щоб поліпшити гру, і ви вносили. Виходить так, що після перерви ви переграли самого Анчелотті. Що ви говорили гравцям у перерві, що вони віднайшли в собі якусь додаткову мотивацію і сили?
– Ми спрямовували гру, скажімо так. Перший тайм був вдалим: я бачив, що всі були в грі, ніхто не випадав. Я діставав задоволення кожної секунди і бачив, що є перспективи для позитивного результату. Наполягали на тому, щоби продовжувати так само, – аби не падав ритм, темп. І початок другого тайму ми зустріли з голом, гарним голом Зубкова. Це нам надало впевненості – ще більше адреналіну, уболівальники стали ще потужніше підтримувати нас, з’явився той кураж, про який я просив їх перед матчем. Просив зіграти з куражем, сміливістю, бо проти Мадрида в тебе не повинно бути мандражу. А в першому матчі в нас було трохи нервозності – і вони за це покарали двома голами. Сьогодні все було навпаки. Гадаю, ми заслужили на перемогу – не випадково, а за грою. Вдячний хлопцям за сьогоднішню гру. Вони зробили гордими багатьох людей в Україні і на стадіоні. Згодом ми помітимо, наскільки важливим є це очко. Зараз сумують усі в роздягальні. Є відчуття, що втратили два очки. Однак це футбол – іноді ти забиваєш на останніх секундах, іноді тобі. Шкода, дуже шкода, проте треба рухатись далі. Якщо гратимемо так довгий час, то будемо конкурентоспроможними із сильними командами. Проект має дуже велике майбутнє. І, говорю ж, абсолютний кайф – сьогоднішня гра. Гадаю, усі можуть пишатися тим, що показали на футбольному полі.

– Те, що зараз відбувається в Україні, об’єднало команду?
– Ми грали сьогодні щільно, ми атакували і добре діяли в захисті. Зубков, Мудрик, Траоре допомагали нам будувати атаки команди. Ми граємо без бразильців, будуємо проект з українськими гравцями і маємо великий потенціал у майбутньому. Зараз ми маємо шанси вийти з групи. Попереду на нас чекає українське класико: матчі «Шахтаря» й «Динамо» – це як матчі «Реала» та «Барселони».

– Після матчу ви розмовляли на полі з Карло Анчелотті. Що він вам сказав?
– Так, ми спілкувалися. Моя думка – це найкращий тренер у світі. Я хотів би сягнути його рівня. Він сказав мені, що ми сьогодні заслужили на перемогу. І я хотів би залишитися сьогодні з цим моментом, коли один з найкращих говорить, що ми заслужили на перемогу і йому подобається те, як ми грали. Це мотивація для всіх футболістів, для всього клубу, для всіх людей, які тут працюють. Тому що це абсолютна гордість.

– Чи є якась інформація щодо здоров’я Трубіна? Чи зможе він зіграти з «Динамо»?
– У нього забинтована голова, вона трохи болить. Однак він вийшов на своїх ногах із роздягальні. Він – гарний хлопець і топ-воротар. Він виліплений з такого матеріалу, що може витримати такі удари. Сподіваюсь, усе буде гаразд.