Номінальні господарі почали матч спокійно. Навіть розкуто. І пояснень цьому кілька. По-перше, синиця у вигляді плей-офф Ліги Європи – уже була в кишені, і вона в будь-якому разі дозволяла вважати поточну кампанію успішною. Потенційне продовження боротьби в Лізі чемпіонів – це вже великий і десь неочікуваний бонус. По-друге, гірники пересвідчилися, що з «Лейпцигом» не тільки можна грати, але й громити його. Вересневі 4:1 так просто із пам’яті не зітреш. Нарешті, по-третє, п’ять зіграних матчів у поточному турнірі, в тому числі два – проти «Реала», стали фантастичним досвідом, який вже почав працювати на «Шахтар».

Тож гірники, не нервуючи, перепасовувались на власній половині поля і зовсім не зважали на близкість суперників. Утім, ті, хоч і витрачали багато сил на працю у відборі, вочевидь знали, що робили. Зрештою німці таки підловили Георгія Судакова.

Потрапивши у щільні лещата і не позбувшись м’яча своєчасно, молодий хавбек впав і подарував його Крістоферу Нкунку. Француз відразу віддав наліво на вільного Тімо Вернера, а коли Анатолій Трубін впорався з не дуже сильним ударом нападника, першим встиг на добивання. Спроби Артема Бондаренка спочатку наздогнати Вернера, а потім накрити удар Нкунку виявилися марними.   

Незабаром екс-форвард «Челсі» травмувався і був замінений на нашого доброго знайомого, не менш небезпечного шведа Еміля Форсберга. І той зволікати не став – також перевірив Трубіна неприємним пострілом. 

На жаль, на відміну від «Лейпцига», «Шахтар» Яніса Бласвіха не турбував. Флангові проходи Івана Петряка та Михайла Мудрика несли в собі потенційну гостроту, проте по воротах німецької команди протягом першого тайму був нанесений лише один удар. Та і той – неточний.

Ця ситуація різко контрастувала з деякими попередніми матчами гірників у Лізі чемпіонів, коли команда пропускала, але доволі швидко забивала у відповідь. Так було у першій грі з «Лейпцигом», зокрема.

Тепер для того, щоб по-справжньому увімкнути підопічних Ігоря Йовичевича, німцям не вистачило і кількох ляпасів. Вдруге «Лейпциг» відзначився незабаром після поновлення гри. М’яч тривалий час метався по карному майданчику гірників, поки не втрутився Андре Сілва. Його поява за спиною Валерія Бондаря виявилася повною несподіванкою для захисту. Трубін не був виключенням, як власне і Бондар, в пасив якого внесли автогол.

Тренер «Шахтаря» зреагував на це потрійною заміною, на яку дуже швидко аналогічним ходом відповів Марко Розе. Але між цими двома рокіровками стався третій гол «Лейпцига», який остаточно покінчив із інтригою на варшавській арені. Це Нкунку класною передачею відправив уперед Домініко Собослаї, який легко реалізував вихід сам-на-сам.

Крапку ж судилося поставити «джокеру» «Лейпцига» Дані Ольмо. Щойно з’явившись на полі і отримавши м’яч від Кевіна Кампля, іспанець видав ефектну дугу с лівого флангу. Гол із тих, що не беруться.

Мабуть, не таким бачили фініш турніру гірники, але давайте зосередимось на їх стратегічному досягненніі. А саме – на виході до Ліги Європи, гарантії нових перспектив і нового досвіду. Є чому радіти, є що передчувати.

ШАХТАР – ЛЕЙПЦИГ 0:4
Голи: Нкунку (10), Бондар (50, автогол), Собослаї (62), Дані Ольмо (68).
Шахтар: Трубін, Конопля (Лукас Тейлор, 59), Бондар, Матвієнко, Михайличенко, Степаненко, Судаков (Джурасек, 59), Петряк, Бондаренко (Криськів, 81), Мудрик (Тотовицький, 74), Траоре (Сікан, 59).
Лейпциг: Бласвіх, Сімакан (Хенріхс, 67), Орбан, Гвардіол, Раум (Хальстенберг, 67), К.Шлагер (Діалло, 74), Кампл, Собослаї (Дані Ольмо, 67), Вернер (Форсберг, 19), Нкунку, Андре Сілва.
Попередження: Михайличенко (24), Лукас Тейлор (66), Сікан (89).
Арбітр – Майкл Олівер (Англія).
2 листопада. Варшава (Польща). Ст-н Війська Польського. +10’C.