На перших етапах свого перебування в збірній Бельгії Роберто Мартінес придумав дуже цікаву ідею.

Люди постійно говорили йому, що мовний бар’єр є традиційною проблемою бельгійського футболу.  Через природний розрив між фламандськомовними жителями півночі країни, такими як Тобі Алдервейрелд, Ян Вертонген і Кевін Де Брейне, і тими, чия рідна мова французька, такі як Аксель Вітсель і Еден Азар.

І тому, бачачи, як поліглоти, такі як Тібо Куртуа, Венсан Компані та Ромелу Лукаку, перемикаються між двома мовами та часто вдаються до англійської, коли розмовляють у групі людей, Мартінес прийняв рішення, що англійська мова стане лінгва франка команди.

Це, звичайно, влаштовувало тренера, враховуючи, що він був іспанцем-каталонцем, який вільно володів англійською, але не володів французькою чи фламандською. Але це сподобалося і гравцям. Це створило відчуття рівності та єдності в національній команді, де протягом десятиліть існувало відчуття – іноді удаване, іноді дуже реальне – розділеної команди.

Довгий час під керівництвом Мартінеса панувало почуття єдності. Так, у команді все ще були кліки, і все ще була напруженість між певними особами, але на чемпіонаті світу 2018 року був дух колективності, оскільки Бельгія лише вдруге у своїй історії дійшла до півфіналу.

Однак поступово деякі гравці відступили від англійської мови. Вони все ще часто розмовляли між собою фламандською або французькою, але одне джерело припускає, що протягом цієї кампанії чемпіонату світу, навіть починаючи з відбіркових матчів, у таборі все менше говорили англійською.

«Золоте покоління» Бельгії – фраза, яку Мартінес із задоволенням підхопив, прийняв і з нею грав – жахливо розчарувала на чемпіонаті світу.

Їм пощастило здолати Канаду з рахунком 1:0 у своїй першій грі, потім бельгійці зазнали серйозної поразки від Марокко з рахунком 0:2 у другій і, потребуючи перемоги, щоб уникнути дострокового вибуття, змогли зіграти лише внічию 0:0 з Хорватією у третій грі.

Вони залишили спеку Катару в п’ятницю вдень і повернулися до холодної європейської зими. Рейс основної групи прибув до аеропорту Брюсселя незабаром після першої години ночі в суботу, але інші провели альтернативні домовленості, щоб повернутися до Англії чи в інше місце. Все було досить заплутано і далеко від того прощання, яке уявляв Мартінес, коли перед турніром вирішив, що не залишиться. Альдервейрелд, Вертонген, Вітсель та Еден Азар також не очікували такого кінця, коли вони зважували, чи завершилася їхня довга видатна міжнародна кар’єра.

Жалюгідна кампанія закінчилася сльозами та жалем, Лукаку виглядав невтішним, покидаючи поле в четвер, а потім розлючено розбив екран Perspex у підтрибунці.

Його марнотратство коштувало його команді дуже багато. Дехто заднім числом вважає, що попереджувальні знаки були там задовго до того, як вони дісталися Катару.

Деякі гравці були щиро засмучені, коли Мартінес сказав їм у роздягальні в четвер, що це була його остання гра на чолі команди. Інші шкодували, що він не пішов раніше, звинувачуючи його в тому, що він не зміг відновити та відродити команду, коли стало ясно, що деякі із «золотого покоління», не в останню чергу Азар, втратили вплив.

Зникнення lingua franca не було причиною провалу Бельгії на цьому чемпіонаті світу, але це був один із численних симптомів того, що все пішло не так.

Коли дійшло до вибору тренувального табору в Катарі, ФА Бельгії пішла дивним шляхом. У той час як переважна більшість із 32 конкуруючих команд розмістилися в межах 25 км від Дохи на східному узбережжі, Мартінес і його штаб вважали за краще бути більш віддаленими, вибравши базовий табір за 150 км від пляжу Салва на південно-західному узбережжі Катарського півострова.

Сама база була такою, якою хотіла команда, – відокремленим розкішним готелем біля пляжу, але деякі зі старших гравців були незадоволені. Навіть у такій маленькій країні, як Катар, вони відчували себе ізольованими, відрізаними від членів родини, які прийшли їх підтримати.

Перед турніром «сімейний день» був запланований на понеділок, наступного дня після зустрічі з Марокко. Сім'ям було запропоновано подолати шлях із Дохи до пляжу Салва, щоб приготувати барбекю.

Цього разу члени родини приїхали, але панувала некомфортна атмосфера. Напередодні вони програли Марокко, і наслідки все ще відчувались. У роздягальні були розбіжності та конфлікти, і більшість сімей усвідомлювали напругу.

Кет Керкхофс, дружина форварда Дріса Мертенса, сказала в подкасті Midmid Mondial, що, хоча вона вважала, що гравці були «надзвичайно милими один до одного», барбекю було «справді незручним».

Джерела припускають, що питання були з моменту прибуття до Катару. Деякі з гравців вважали, що, враховуючи розміри готелю на пляжі Салва, їхнім сім’ям можна було легко дозволити залишитися на іншому кінці курорту, навіть якби існували правила щодо того, коли вони можуть або не можуть їх бачити. Але Мартінес хотів чіткого розмежування. Здавалося, навіть спілкування між гравцями та ширшим персоналом бельгійської ФА не заохочувалось.

Напруга в команді була в першу чергу навколо футболу. Розмовляючи з різними джерелами, це абсолютно ясно. Але ще до того, як їхня кампанія почалася млявою грою проти Канади, пролунали галаси невдоволення. У нещасливому таборі гравці часто жадають домашнього затишку та відволікання.

Як і в більшості випадків у цій історії, є паралелі з невдалим «золотим поколінням» Англії. У цьому випадку паралелі з жалюгідною кампанією чемпіонату світу в Англії в 2010 році.

Мартінес часто говорив про бажання, щоб його команда була як «сім'я». Але на той час, коли настав цей чемпіонат світу, ця сім’я почала почуватися дедалі більш неблагополучною. Існує поширена думка, що шість років під керівництвом Мартінеса для Бельгії були катастрофою.

Вони такими не були. Далеко не так. Після поразки від Іспанії в його першій грі під керівництвом у вересні 2016 року вони здобули 46 перемог, дев'ять зіграли внічию і програли лише три з наступних 58 матчів протягом майже п'яти років. Вони були першими в рейтингу ФІФА протягом трьох з половиною років з вересня 2018 року по березень 2022 року.

Вони, мабуть, були найпривабливішою командою на чемпіонаті світу 2018 року, вигравши всі три матчі групової стадії, оговтавшись після програшу з рахунком 0:2 і обігравши Японію з рахунком 3:2 в 1/8 фіналу, а потім перемігши Бразилію в епічному чвертьфіналі, перш ніж програти 0:1 Франції, яка й виграла турнір. На Євро-2020 вони знову незначно поступилися кінцевим переможцям, цього разу Італії в захоплюючому чвертьфіналі, вигравши всі ігри до того моменту.

Але ця поразка від Італії сигналізувала про початок різкого зниження результатів. Програвши лише три матчі з попередніх 58, Бельгія програла сім із останніх 19 ігор під керівництвом Мартінеса . Кожного разу, коли вони зустрічалися з провідною командою в той останній період, їх обігрували; 1:2 проти Італії на Євро-2020, 2:3 проти Франції та 1:2 проти Італії у фіналі Ліги націй 2021 року, 1:4 та 0:1 проти Нідерландів у групових матчах Ліги націй на початку цього року.

Бельгія втратила здатність домінувати над суперниками, як це було раніше. Побудувавши команду, яка базується на володінні м’ячем і використовує високий пресинг, Мартінес виявив, що переходить до більш контратакуючого стилю – не для того, щоб використовувати сильні сторони своєї команди, а для того, щоб спробувати компенсувати їхні дедалі очевидніші слабкості.

Одне джерело припускає, що команда більше не могла грати у стилі високого пресингу. Де Брюйне міг це робити, але Азару та Лукаку не вистачало фізичних сил для цього. «Коли двоє з твоєї передньої трійки не можуть пресингувати, суперник грає скрізь тебе», – говорить джерело на умовах анонімності.

Кілька джерел, близьких до роздягальні, розкритикували Мартінеса за надто велику лояльність до Азара. Капітан мав незначний вплив у перших двох іграх, і коли його посадили на лаву запасних під час гри проти Хорватії, тренер сказав, що це захистить його від ризику травми.

Мало того, що Азар не зміг відзначитись голом або результативною передачею на цьому чемпіонаті світу, але й основні його показники також різко знизилися в порівнянні з минулим Мундіалем. Протягом трьох матчів у Катарі, які тривали для нього 124 хвилини, Азар зробив лише п’ять вдалих дриблінгів і, за словами Opta, п’ять ривків (3,6 за 90 хвилин в обох категоріях). У шести матчах на чемпіонаті світу 2018 року протягом 517 хвилин він виконав 40 дриблінгів (сім за 90 хвилин) і 35 ривків (6,1 за 90 хвилин).

Зменшення результативності Азара, який отримав низку травм після переходу в Реал у 2019 році, добре відомо. На його рахунку лише один гол у його минулих 21 матчі за Бельгію та одна результативна передача в останніх 14. Але до вечора четверга його позиція – не лише як звичайного гравця, але й у незнайомій для нього ролі капітана – здавалася безперечною.

Існує велика повага до статусу Азара, але серед деяких його товаришів по команді було відчуття, що Леандро Троссард або Джеремі Доку повинні були почати гру замість нього проти Марокко.

Що ж до Лукаку, який був головним невдахою на полі в матчі проти Хорватії, симпатій було більше. Він пропустив два місяці сезону у складі Інтера через травму підколінного сухожилля і був під загрозою пропустити чемпіонат світу після повторення цієї проблеми на початку листопада. Його випустили на заміну у відчаї проти Марокко, але це дало мало ефекту.

Оскільки Лукаку було важко, Мічі Батшуайі розпочав перші дві зустрічі зі старту. Він забив у ворота Канади, але, здавалося, він не на одній хвилі з Де Брюйне та Азаром.

Ця карта (фото вище) пасів, яка показує, як часто гравці пасували один одному в грі Бельгія-Канада, підкреслює, наскільки ізольованим був Мічі Батшуайі.

Команда була здивована небажанням Мартінеса звернутися до послуг Лоїса Опенди, який забив два голи в перших п’яти матчах за Бельгію, але провів на полі лише 13 хвилин у Катарі.

І, так, нам також потрібно поговорити про Кевіна Де Брюйне.

На момент написання статті Де Брюйне не виступав публічно та не опублікував жодного слова в соціальних мережах після того, як поділився фотографіями зі своєю дружиною та дітьми, коли вони мали короткий відрізок часу разом на трибунах після перемоги над Канадою. «Нічого важливішого», – підписав фото півзахисник Манчестер Сіті.

Під час підготовки до матчу проти Марокко The Guardian опублікувала інтерв'ю, яке вони взяли в Де Брюйне перед його від'їздом на чемпіонат світу. На прохання гравця це був гарний твір, що був орієнтований на сім’ю, але коли його запитали про шанси Бельгії в Катарі, він недбало відповів, сказавши «Немає шансів» і припустив, що їхній великий шанс з’явився і зник чотири роки тому.

«У нас хороша команда, але вона старіє», – сказав він. «Ми втратили кількох ключових гравців. У нас є кілька хороших нових гравців, але вони не на рівні інших гравців у 2018 році».

Всього кількома словами Де Брюйне, здавалося, зневажливо поставився до деяких своїх старших товаришів по команді (таких як Вертонген, 35 років, і Альдервейрелд і Вітсель, обом по 33 роки), і образив молодших гравців, Амаду Онана, Юрі Тілеманса, Леандро Троссарда, Чарльза Де Кетелере, Доку та Опенду, що на його погляд ще не були достатньо хорошими, щоб подолати розрив.

Багато людей за межами команди погодилися б з цим, але це було необережно для старшого гравця. Кажуть, що де Брейне засмучений тим, як його коментарі були інтерпретовані, відчуваючи, що вони вирвані з контексту – не в оригінальному інтерв’ю, а пізніше. Це, звичайно, не сприяло відносинам у таборі, який і без того був напруженим; Вертонген кольнув у відповідь після гри з Марокко, припустивши, що ця гра була поганою, можливо, через те, що Бельгія була «застарою в атаці».

Позаминулого вівторка французька газета L’Equipe опублікувала подробиці величезної сварки між Де Брюйне та Вертонгеном, яка була перервана Лукаку. Кілька джерел припустили, що розбіжності були трохи менш вибуховими, ніж зображують, але це правда, що між двома гравцями відбулася принаймні дуже відверта розмова, і Лукаку справді довелося втрутитися. Була також стисла дискусія між Вертонгеном і Азаром, хоча кажуть, що Едену вдалося заспокоїти захисника.

Відбулася кризова нарада серед гравців – навіть якщо Тімоті Кастань заперечував такий опис. «Я вважаю, що для нас було дуже важливо провести цю зустріч, але це не була «кризова зустріч», як ви могли почути з деяких джерел», – сказав крайній захисник Лестера. «Було важливо зняти деякі речі з душі та поділитися своїми поглядами, але це не вийшло з-під контролю».

На прес-конференції Куртуа сказав, що він розлючений тим, що хтось із команди злив «неправдиві речі» в ЗМІ – і що якщо кріт буде знайдений, «це, мабуть, буде його останній день у команді».

Ця проблема була постійною для Бельгії протягом багатьох років. Сам Куртуа був публічно звинувачений Вільмотсом у витоку інформації на Євро-2016, звинувачення, яке воротар рішуче заперечував, погрожуючи судовим позовом. Мартінес вважав за краще піти шляхом «фейкових новин», звинувативши L’Equipe у спробах підірвати атмосферу в його команді і, таким чином, об’єднати їх.

Джерела говорять про індивідуальну напругу в команді, але інші кажуть, що це перебільшено. У минулому між Куртуа та Де Брюйне були добре задокументовані суперечки – і в соціальних мережах було багато хвилювань, коли з’явилися фотографії Де Брюйне поруч із воротарем під час передматчевої тусовки в четвер – але вони, безумовно, спілкуються, як видно за лаштунками вручення «Золотого м’яча» в жовтні.

Це описується як досить типова динаміка між групою гравців, які були разом роками – деякі стосунки з товаришами по команді теплі, деякі прохолодні, деякі дуже холодні – і може знадобитися сильне лідерство в групі, щоб розрядити напругу. Кілька джерел припускають, що Бельгії не вистачає такого лідера після того, як Венсан Компані пішов на пенсію.

Бельгія має низку сильних духом, досвідчених гравців і складну ієрархію в роздягальні. Колишній півзахисник Антверпена та Роми Раджа Наінгголан, який був однією з найбільш відвертих особистостей у команді, одного разу сказав, що Бельгія страждає від надто великої кількості «індивідуалів». І це було до того, як Мартінес виключив його зі збірної перед чемпіонатом світу 2018 року.

«Проблема полягає в тому, що у нас багато індивідуальностей і якщо люди грають за себе, це важко», – сказав Наінгголан The Times у 2018 році. «Кожен хоче бути важливим, розумієте? Азар хоче бути важливим, Де Брюйне хоче бути важливим, Лукаку хоче бути важливим, тому важко об’єднати все разом – тому що один хоче щось показати, другий хоче щось показати. Цього найважче навчитися».

Якщо жалюгідний чемпіонат світу для Азара можна було передбачити, виходячи з його недавньої форми, то бліда гра від Де Брюйне була більш несподіваною. Деякі з його товаришів по команді вважали, що після його відвертого інтерв’ю він був так само винний у неефективності, як і будь-хто інший. Інші поділяли його надто видиме розчарування. Кевін Де Брюйне був надзвичайно марнотратним у володінні м’ячем проти Канади, як підкреслює його карта пасів.

Де Брюйне – не перший гравець із гучним ім'ям, який, здається, знаходиться на піку своїх сил, але повертається з чемпіонату світу з почуттям жалю та нереалізованістю. Він точно не буде останнім. Але це не зменшить страждання, коли він озирається на чемпіонат світу, який почався невдало і поступово ставав гіршим. Його оцінка перед турніром була правильною, але, сказавши це відкрито, можливо, в надії пом’якшити очікування, він посилив на себе тиск.

Після поразки від Марокко з рахунком 0:2 Мартінес у своїй унікальній оптимістичній манері припустив, що тепер у Бельгії є можливість почати свій чемпіонат світу матчем проти Хорватії.

Колишній менеджер Суонсі Сіті, Віган Атлетік і Евертона сказав, що його команда грала зі страхом проти Марокко, не маючи жодної «радості», яка, на його думку, визначала його бельгійську команду в найкращому вигляді. Інші джерела висловлюють альтернативне припущення, що вони були винні в надмірній самовпевненості проти Канади та Марокко.

Настрій після жеребкування чемпіонату світу, звичайно, сильно відрізнявся. У той момент дехто в бельгійському таборі говорив менше про загрозу з боку Марокко, а більше про розчарування групою F у парі з групою E, що, на їхню думку, означало б зіткнення з Іспанією чи Німеччиною в 1/8 фіналу. (Як виявилося, Бельгія та Німеччина поїдуть додому раніше, а Хорватія зустрілась з Японією в 1/8.

Бельгія грала набагато краще проти Хорватії. Як один із прикладів їхньої підвищеної інтенсивності, вони подолали 120 км у цій грі порівняно зі 107 км проти Марокко. На відміну від гри проти Марокко, вони виглядали все краще і краще в ході гри, дедалі небезпечнішими з кожною заміною, яку робив Мартінес. Але коли шанси з'явились у Лукаку, він не зміг ними скористатися.

Здавалося, що Мартінес переграв тренерський штаб Хорватії, але це лише посилило відчуття, що він занадто довго чекав, щоб шукати швидші та енергійніші альтернативи Азару. Тренер справив сильне враження в перші два-три роки на посаді тренера, що вважалося різким покращенням Вілмотса, але деякі з його гравців втратили віру після Євро. Після того, як вони були розбиті Нідерландами в Лізі націй, деякі з гравців говорили між собою про те, що вони хотіли б мати такого тренера, як Ван Гал.

Коли з’ясувалося, що він був відкритий до ідеї прийняти роботу в Евертоні в січні минулого року, навряд чи багато що вплинуло на репутацію Мартінеса серед гравців, який хотів працювати й в клубі, й в збірній, але цю ідею врешті-решт відхилила бельгійська ФА. Це був один із кількох підходів до Мартінеса з боку клубів – Астон Вілла та Ньюкасл Юнайтед виявили великий інтерес, а в якийсь момент був інтерес навіть із боку Барселони – і з’явилося відчуття, що після шести років роботи тренером Бельгії він готовий до чогось іншого.

За Мартінеса все застаріло, але це також результат занепаду таких гравців, як Алдервейрелд, Вертонген і Азар, а також втрати Компані, Маруана Феллаїні та інших. Із середнім віком 27,8 років вони були лише п’ятою найстаршою командою на Чемпіонаті світу, але в основному вони покладалися на ядро гравців віком від 30 років: Куртуа, Альдервейрелд, Вертонген, Вітсель, Де Брюйне, Азар.

Дивлячись на Євро-2026, малоймовірно, що Альдервейрелд, Вертонген, Вітсель і Мертенс залишаться в складі, незалежно від того, чи підуть вони з міжнародного футболу чи ні. Повідомляється, що Азар розглядає своє майбутнє, але його плани не ясні. Очікується, що Куртуа та Лукаку продовжать.

У команді є відчуття, що навіть якщо «золоте покоління» зникає, у Бельгії достатньо таланту в атакуючих зонах, щоб рухатися далі з такими гравцями, як Де Кетелере, Опенда та Доку. Більше занепокоєння викликає якість і глибина їхніх захисних можливостей. 22-річний Артур Теате та 24-річний Воут Фейз виглядають логічними кандидатами на посаду дуета в центрі захисту, але вони в основному не перевірені на вищому рівні, тому рішення Мартінеса до кінця вірити в Альдервейрелда та Вертонгена було очікуваним.

Що стосується Де Брюйне, то він теж, як очікується, продовжить свою кар'єру в збірній, але зараз йому 31 рік, а під час наступного чемпіонату світу йому виповниться 35. Такі турніри відбуваються нечасто, і якщо він вважав, що найкращі шанси на славу для нього та Бельгії були в 2018 році, то до чемпіонату світу 2026 року ще дуже далеко.

За матеріалами The Athletic