Стартовий відрізок фіналу режисерувався Аргентиною, яка в Катарі до цього матчу діяла від оборони, але в неділю розпочала гру доволі потужним пресингом на максимальних обертах. Й захисту французів довелося добряче попрацювати аби їхній воротар Льоріс втручався в перебіг подій хоча б не кожної хвилини.

Удари з-за меж карного майданчику МакАллістера та де Пауля, гострі проходи Ді Марії, який знову повернувся до основного складу, агресивність Альвареса та тіньове диригування Мессі – усе це змушувало неабияк нервувати чемпіонів світу 2018 року. Суперник наче надів на них кайдани.

І врешті-решт тиск «альбі-селесті» дався взнаки – на 22-й хвилині Ді Марія увірвався ліворуч до володінь Льоріса, спровокувавши Дембеле на фол. Польський арбітр Марциняк, не вагаючись, вказав на 11-метрову відмітку!

До м’яча, як і очікувалось, підійшов капітан та цього дня керманич усієї Аргентини. І найважливіший у своєму житті пенальті Мессі забив бездоганно – Льоріс відлетів у протилежний кут, але нічого в ньому не знайшов…Так рахунок став 1:0.

Лише тоді нащадки Марадони дозволили собі взяти паузу й перейти до тієї моделі гри, з якою вони дісталися фіналу. Отже, надалі Франції належало вигадувати, як саме здолати найкращу оборону ЧС-2022 – чудово організовану, щільну й жорстку, напрочуд упевнену в собі, а ще й таку, що завжди напоготові куснути гострим контрвипадом.

На 36-й хвилині аргентинці провели, можливо, найкращу контратаку на турнірі в Катарі. Перехопивши м’яч біля свого штрафного майданчику, вони за участі Альвареса, Мессі, МакАлістера та Ді Марії у чотири дотики дійшли до володінь Льоріса і вдруге змусили його капітулювати – 2:0! Ді Марія на радощах навіть дозволив собі сльози щастя…

Здавалося, це вже було взяття Бастілії… Від подібного подвійного удару в 1986 році ледь не оговталася команда ФРН, зрівнявши рахунок із Аргентиною у тому фіналі, однак ненадовго – Марадона та партнери все ж вигризли тоді другу для своєї країни мундіальну перемогу (3:2).

Французам наприкінці першої половини було до цього занадто далеко. Адже до роздягальні вони поверталися деморалізованими. Навіть їхній тренер Дешам визнав суцільну поразку своєї збірної до перерви, зробивши на 41-й хвилині одразу дві кричущі заміни. На все про все, включаючи й фантастичне спасіння, чинним на той момент чемпіонам залишався тайм другий.

Напевне, усі симпатики французької команди очікували від неї якогось вибуху, спалаху емоцій, революції,.. проте Аргентина продовжувала жорстко тримати суперника в рамках власного сценарного плану. Ба більше, за першу третину другого тайму саме «альбі-селесті» створювала гольові ситуації біля воріт Льоріса.

Альварес, МакАллістер, Мессі та Ді Марія почергово втрачали можливості для переходу рахунку в розряд великого. Та в останню мить захисники трикольорових встигали завадити нападникам забити іще. Сама ж Франція не спромагалася хоча б одного разу наблизитися до голу.

Так поступово фінал добігав завершення, й наприкінці матчу збірну Дешама мав востаннє надихати хіба що приклад голландців, які, перебуваючи в такому ж жалюгідному стані, відіграли в Аргентини ці ж самі два голи. Але ж команда Скалоні зобов’язана була зробити висновки після тієї гри ¼ фіналу, аби не потрапляти в халепу вдруге.

Проте не так сталося, як гадалося. Франція відродилася із попелу. Протягом двох!!! хвилин Мбаппе відновив рівновагу, скориставшись спочатку грубою помилкою Отаменді. Центрбек аргентинців дозволив собі не лише програти у швидкості Коло Муані, що вийшов на заміну ще до перерви, але й заробити пенальті для Мбаппе. І той з 11-метрового не схибив, хоча кіпер Мартінес був близький до сейву. Так стало 2:1 і з’явилася надія.

А невдовзі, упіймавши кураж, французи забили знову. Чудову комбінацію розіграли Коман, Рабйо та знову таки Мбаппе, який у дотик пробив у протихід Мартінесу, зробивши рахунок 2:2. Так сталося іще одне історичне диво!

Ініціативою заволоділа Франція, що відчайдушно намагалася закрити матч ще в основний час. Однак ледь не наразилася на контрудар у виконанні Мессі – ось коли Франції знадобився відроджений Льоріс! Капітан врятував свою команду на 8-й доданій хвилині, відправивши гру в екстра-тайм.

У доданий час обидва суперники не відсиджувалися в обороні, та все одно ризикували неохоче, намагаючись не припуститися ще однієї, вирішальної помилки. За такої напруги вчергове нагадав про себе Мессі, створивши фантастичний момент для Мартінеса, що тільки но вийшов на поле. Та Лаутаро нагоду не використав, а за кілька секунд іще й не реалізував вихід на побачення з Льорісом після шикарного пасу Акуньї.

Із третьої спроби Мартінес пробив у Льоріса, однак тут як тут біля м’яча з’явився Мессі, що й добив його у сітку – 3:2. Однак на цьому трилер не скінчився. На останніх хвилинах екстра-тайму Монтіель зіграв рукою у своєму карному майданчику і Мбаппе вдруге реалізував пенальті – 3:3!

Довелося командам вирішувати долю чемпіонства в серії 11-метрових. А її краще виконали Мессі та партнери. Так Аргентина втретє стала чемпіоном світу!!!

АРГЕНТИНА – ФРАНЦІЯ – 3:3 (2:2), пенальті 4:2
Гол: Мессі (23, пенальті, 108), Ді Марія (36) – Мбаппе (80, пенальті, 82, 118, пенальті).
Серія 11-метрових: 0:1 Мбаппе, 1:1 Мессі, 1:1 Коман (воротар), 2:1 Дібала, 2:1 Тчуамені (мимо), 3:1 Паредес, 3:2 Коло Муані, 4:2 Монтіель.
Аргентина: Е.Мартінес, Моліна (Монтіель, 91), Ромеро, Отаменді, Тальяфіко (Дібала, 120+1), Енцо Фернандес, де Пауль (Паредес, 102), МакАллістер (Піццелья, 116), Ді Марія (Акунья, 64), Мессі, Альварес (Л.Мартінес, 102).
Франція: Льоріс, Кунде (Дісасі, 120+1), Варан (Конате, 113), Упамекано, Ернандес (Камавінга, 71), Тчуамені, Рабйо (Фофана, 96), Дембеле (Коло Муані, 41), Грізманн (Коман, 71), Мбаппе, Жиру (Тюрам, 41).
Попередження: Енцо Фернандес (45+7), Акунья (90+8), Паредес (114), Монтіель (117) – Рабйо (55), Тюрам (87), Жиру (90+5, запас).