Що являє собою «Вестерло» та як взагалі там опинився Сидорчук? Про це все прямо зараз й поговоримо...

Один трофей за 90 років

Футбольний клуб «Вестерло» був заснований у 1933 році і представляє в елітарному дивізіоні бельгійського футболу однойменне місто. За більш ніж 90-річну історію «Вестерло» може похвалитися тим, що завоював лише один серйозний трофей (без урахування перемог у нижчих дивізіонах) – Кубок країни, який підкорився цій команді за підсумками сезону-2000/01. Через десять років після того тріумфу «Вестерло» ще раз дістався фіналу кубкового турніру, проте цього разу поступився «Стандарду» (0:2).

Загалом якщо оцінювати сучасну історію «Вестерло», то нову команду Сергія Сидорчука можна сміливо називати середняком. Цей колектив показував, що йому під силу забратися на 6-7 місця в елітарному дивізіоні бельгійського футболу, але також він міг опускатися в район 14-15 позиції.

За останні пару-трійку десятиліть «Вестерло» двічі вилітав із бельгійської Про-ліги. Вперше копирсання у нижчому дивізіоні тривало всього два роки (сезони-2012/13 та 2013/14), після чого «De Kemphanen» (прізвисько «Вестерло») повернулися назад в еліту, але через три роки знову спікірували вниз.

Другий «захід» до нижчого дивізіону тривав для «Вестерло» вже довше – п'ять сезонів. Повернутися назад у Про-лігу команда змогла лишень за підсумками чемпіонату-2021/22, коли виграла турнір у другому за рангом дивізіоні та дала зрозуміти, що має серйозні амбіції з приводу того, щоб якомога довше залишатися саме на найвищому рівні бельгійського футболу.

Останнє повернення «Вестерло» до Про-ліги стало можливим завдяки молодому бельгійському наставнику Йонасу Де Реку. Він очолив «De Kemphanen» влітку 2021 року, і з того часу намагається зробити цю команду дедалі більш якісною та конкурентоспроможною. До «Вестерло» Де Рек недовгий час встиг попрацювати на серйозному рівні із «Сент-Трюйденом», а також з «Андерлехтом», але саме зараз у кар'єрі 43-річного фахівця, здається, починаються реальні зрушення на краще.

У сезоні-2022/23 «Вестерло» фінішував сьомим у Про-лізі, а ось у поточному розіграші нова команда Сидорчука стартувала вкрай невдало – лише 1 набране очко у 6 матчах, що дозволяє «De Kemphanen» займати тільки 15-те, передостаннє, місце у турнірній таблиці.

Втім, у Бельгії невдало стартував не лише «Вестерло», а ще й «Стандард», «Генк» та чинний чемпіон «Антверпен», який став суперником «Шахтаря» по груповій стадії Ліги чемпіонів, а тому робити якісь серйозні висновки щодо долі «De Kemphanen» вже зараз навряд чи варто. Інше питання, що сам по собі це клуб достатньо провінційний, що підкреслює навіть місткість його домашньої арени, яка становить близько 8 тисяч глядачів…



Чому Сидорчук взагалі залишив Динамо?

Про те, що 32-річний капітан Сергій Сидорчук може попрощатися із «Динамо», активно почали пліткувати ще на початку літа. Тоді стало відомо, що президент «біло-синіх» Ігор Суркіс шукає можливості урізати зарплатну відомість, внаслідок чого лідерам колективу було запропоновано підписати нові трудові угоди зі зменшенням окладів. За наявною інформацією, ніхто на подібні умови з футболістів «Динамо» піти так і не наважився, а тому питання відходу когось із них залишалося актуальним для Суркіса до останнього.

До відходу Сидорчука «Динамо» ще й цілеспрямовано готувалося. Зокрема, влітку з оренди у «Зорі» був відкликаний Володимир Бражко, котрий номінально здатний підмінити досвідченого ветерана в першій команді «біло-синіх», та й потенційно має всі необхідні якості, аби стати одним з фундаментальних виконавців для «Динамо» на найближчі роки.

Втім, у «Динамо» до останнього намагалися не йти на крайні заходи. Сидорчук залишався у команді рівно до того моменту, поки та була учасником єврокубкової кампанії сезону-2023/24. Щойно «біло-сині» остаточно розпрощалися з цим статусом, вилетівши з кваліфікації Ліги конференцій від «Бешикташа», стало зрозуміло – зміни будуть, питання лише в їх масштабності.

Обмежилося «Динамо» прощанням із двома досвідченими виконавцями – Сергієм Сидорчуком та Денисом Гармашем, котрий поїхав до хорватського «Осієка». Трохи раніше клуб також залишив воротар Денис Бойко, який подався до «Полісся», а ось 31-річний Віталій Буяльський та 30-річний Олександр Караваєв поки що залишаються в Києві, хоча раніше у ЗМІ також циркулювали плітки про бажання босів клубу з ними розлучитися.

Чому Бельгія та скромний Вестерло?

Очевидно, що на певному етапі скористатися нагодою пограти в іншому чемпіонаті захотів і сам Сергій Сидорчук. Залишатися в «Динамо» для нього не мало сенсу з огляду на прагнення клубу йти на зниження фінансових витрат, а також виліт команди з єврокубків. Якби у таборі «біло-синіх» всіляко чіплялися за можливість зберегти ветерана, то це була б зовсім інша історія, а так усе склалося таким чином, що від'їзд Сидорчука був би абсолютно сприятливим варіантом для усіх сторін угоди.

Власне, залишалося підшукати лише новий клуб для Сергія. Та й нову лігу також. Як сказав екс-центрбек «Шахтаря» Сергій Кривцов, з яким Сидорчук разом у юні роки робив перші кроки на шляху до топ-рівня в запорізькому «Металургу», «треба все пробувати і робити висновки».

І якщо у випадку з Кривцовим мова зайшла про заокеанську MLS, де Сергій в підсумку і опинився у лавах модного нині «Інтер Маямі» (українець, нагадаємо, перебирався до табору «чапель» ще до трансферу туди Ліонеля Мессі), то ось у Сидорчука особливих варіантів, окрім Бельгії, не було. За наявною інформацією, послуги опорного півзахисника було запропоновано цілій низці тамтешніх клубів – «Андерлехту», «Генту», «Генку», «Антверпену», «Беєрсхоту», «Ауд-Хеверле Левену» та «Вестерло».

Домовлятися про перехід довелося досить у стислий термін, оскільки літнє трансферне вікно у Бельгії припиняло роботу 6 вересня, і рішення потрібно було приймати дуже швидко. Так що особливих варіантів щось виторговувати у Сидорчука просто не було, і він прийняв найкращу, на його думку, пропозицію з тих, що були, тим більше, що бельгійські гранди ніякого інтересу до співпраці із досвідченим українцем так і не проявили, й доводилося задовольнятися тим, що було на столі.

Чому варіант із Вестерло в цілому вдалий для Сидорчука

Описавши усі реалії, які визначили відхід Сергія Сидорчука з «Динамо» та супроводжували його трансфер до «Вестерло», можна резюмувати, що загалом ця угода виявилася вигідною для усіх трьох сторін. Кияни, як і хотіли, змогли суттєво розвантажити зарплатну відомість та навіть виручити невелику суму у вигляді трансферної компенсації. «Вестерло» придбав у свої ряди надзвичайно досвідченого гравця, котрий має за плечима колосальний багаж міжнародних матчів. А сам Сидорчук отримає шанс не лише пожити з родиною у спокійній Європі (Сергій за законом мав право залишити Україну, незважаючи на правовий режим воєнного часу, оскільки є багатодітним батьком), а й, як цілком резонно зауважував Кривцов, спробувати у своїй кар'єрі щось нове.

Зрозуміло, що якби ситуація в Україні не була такою, якою вона є, і якби у вітчизняному футболі все залишалося на колишньому рівні, то навряд чи Сергій Сидорчук взагалі покинув би «Динамо». Швидше за все, опорний хавбек так і завершив би свою кар'єру у стані «біло-синіх», до чого зараз, але в лавах «Шахтаря», ймовірно, рухається ще один його екс-партнер по запорізькому «Металургу» Тарас Степаненко. Втім, «золотий період» в українському клубному футболі остаточно відійшов у історію, і з кожним трансферним вікном ми бачимо, як кількість українських футболістів, які їдуть за кордон, все збільшується та збільшується.

Але й тут дуже важливо не перегинати палицю, як це намагаються з метою самопіару робити деякі навколофутбольні особи. Наприклад, екс-форвард «Динамо» Віктор Леоненко вже встиг заявити, що «не розуміє Сєрьогу» і що на місці хавбека «точно не пішов би туди [у «Вестерло»]». Крім цього, колишній футболіст, якого останніми роками нам посилено нав'язували і представляли як телевізійного експерта і який, ймовірно, встиг сам повірити у значущість та важливість цього свого статусу, наговорив ще багато різних тільки йому зрозумілих сентенцій – про бельгійське пиво, шоколад…

Подібні коментарі зводять ситуацію до одного – нібито стрижневі гравці сучасного «Динамо» готові їхати ледь не куди завгодно, аби тільки покинути Україну. Насправді, спрощувати все до такого ступеню навряд чи варто. Будь-яке людське рішення, як правило, завжди пов'язане із багатьма супутніми факторами. Як можна судити, перед Сидорчуком також виник непростий вибір, і його підсумковий трансфер до «Вестерло» можна сприймати зовсім не як крок до завершення кар'єри, а як визнання того, що у свої 32 роки Сергій все ще залишається цікавим на ринку, зокрема й на європейському. Саме тому варіант із «Вестерло» можна вважати загалом вдалим для Сидорчука, а от слова Леоненка, швидше, варто просто пропускати повз вуха. Хоча б тому, що сам Віктор догравав також далеко не у «Динамо», і навіть не у середняку з чемпіонату Бельгії, а у «Закарпатті», де в ті ж 32 роки взагалі вже був змушений повісити бутси на цвях.