70-ті – час тотального футболу, класиками якого були клуби та збірні Нідерландів, ФРН і наше київське «Динамо» школи Лобановського та Базилевича. Саме в той час наш клуб опинився в надзвичайно складному протистоянні з грандами західнонімецького футболу, в якому зняв корону з незмінних переможців Кубка чемпіонів.

ЗА ГОЛОВНИМ КЛУБНИМ ТРОФЕЄМ ЄВРОПИ

Восени 1976-го київське «Динамо» вп’яте в історії стартувало в Кубку чемпіонів. До того часу вище чвертьфіналу там ніхто не діставався, проте вдало виступити в турнірі золотих медалістів було справою честі. Підопічні Валерія Лобановського невдало починали осінній напівсезон після складного експериментального півріччя (якраз у тому році чемпіонат СРСР намагався перейти на формат «осінь-весна», невдало). Проте на європейській арені виступали дуже переконливо.

У Кубку чемпіонів динамівці стартували з перемоги над югославським чемпіоном – «Партизаном» (3:0, 2:0), потім розправилися з грецьким ПАОКом (4:0, 2:0). Блискуче грала вся команда – від Рудакова, який виручав безпосередньо в грі та парирував пару пенальті, до гравців групи атаки, котрі всі без винятку відзначалися голами в потрібний момент, а тому кияни мали не одного бомбардира, а весь склад, спроможний забити.

У хорошому темпі та з переконливими ігровими показниками в єврокубках «Динамо» (Київ) вдруге в своїй історії дістався чвертьфіналу Ліги чемпіонів, де на нього знову чекала «Баварія» – велика та жахлива. Перший матч між добре знайомими суперниками завершився реваншем підопічних Крамера. Без Колотова, Веремєєва та Онищенка кияни мінімально поступилися на «Олімпіаштадіоні», коли на 43-й хвилині п’ятий кутовий «Баварії» використав Кюнкель. Помарка Рудакова на виході вирішила долю першого протистояння, проте не виходу в півфінал в цілому.

----------------------------

Цікаво!

16 оглядачів, 5 фоторепортерів, 4 телекоментатори, 400 вболівальників і власний кухар супроводжували «Баварію» під час цієї подорожі в Київ.

----------------------------

«ЗОЛОТИЙ М’ЯЧ» ПРОТИ «ЗОЛОТОГО М’ЯЧА»

Вирішальний матч 1/4 фіналу Кубка чемпіонів починався з цікавої прелюдії – з більш як річним запізненням свій «Золотий м’яч» від France Football отримав Блохін. Кому, як не Баварії, пам’ятати три голи від Олега в суперкубковому протистоянні 1975 року? До речі, наступного 1976-го головний індивідуальний приз Європи дістався вже баварцю Францу Беккенбауеру. Виходить, за вихід у півфінал змагалися дві команди з лауреатами «Золотого м’яча» в кожній з них.

Цілком вірогідно, нагородження Блохіна вплинуло на всі сторони – додатково мотивувало як «Динамо», так і «Баварію». Вплинуло й на самого лауреата. Коли Олег заробив пенальті в боротьбі з Грубером і взявся його пробивати, але відчув сумнів, змінив кут обстрілу перед самим ударом – і Майєр парирував 11-метровий. Це далеко не єдиний сейв великого Зеппа – в першому таймі, щонайменше, тричі він виручав «Баварію» після ударів Буряка та Блохіна.

На протилежному кінці поля Рудаков мав менше роботи, втім молодий Кюнкель, який загалом вдало заміняв у складі супер-бомбардира Мюллера, двічі мав нагоду пробивати по воротах і обидва рази Євген вигравав ці дуелі. При досить хорошій динаміці гри, особливо як для весняного футболу, команди відклали розв’язку матчу на саму кінцівку. Як не остерігалася «Баварія» киян, утримуючи свій один гол переваги, додому повернулася без корони.

Ініціативу підхопив досвідчений Коньков, але був збитий, як сам говорив, «перехресним вогнем» Андерссона та Грубера. Виконувати пенальті цього разу взявся Буряк і пробив без шансів для воротаря – точно в кут. Це 1:0 на 81-й хвилині. На куражі динамівці провели відразу ж кілька гострих атак, Коньков і Блохін заробляли перспективні стандарти. Один із них поставив крапку в протистоянні. Після штрафного від героя матчу Буряка Слободян випередив Андерссона та Майєра, акуратно підрізавши головою м’яча в сітку – 2:0.

----------------------------

Протокол

«Динамо» (Київ) – «Баварія» (Мюнхен, ФРН) – 2:0 (0:0)
Голи: 1:0 Буряк (81, пен.), 2:0 Слободян (86).
На 35 хв. Блохін (Д) не реалізував пенальті – воротар
«Динамо»: Рудаков, Коньков, Матвієнко, Фоменко, Решко, Трошкін, Мунтян (Слободян, 61), Онищенко, Буряк, Бережний, Блохін. Головний тренер: Валерій Лобановський.
«Баварія»: Майєр, Андерссон, Грубер, Шварценбек, Беккенбауер, Рот, Румменігге, Торстенссон (Кіршнер, 89), Кюнкель (Йонал, 77), Хьонесс, Капельманн. Головний тренер: Деттмар Крамер.
Попередження: Грубер

16 березня 1977 року. 19:00. Київ. Стадіон «Центральний». 102 000 глядачів. +3С
Суддя: Е. Лінемайр (Австрія).

----------------------------

ЗНОВУ «ДИНАМО» ЗМІНЮЄ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ФУТБОЛЬНОГО КОРОЛЯ

Щоб зрозуміти масштаб сенсації: на той час «Баварія» три сезони поспіль (!) утримувала Кубок європейських чемпіонів з футболу! Збірна ФРН, базовою командою якої були мюнхенці, вигравала в ті роки всі головні футбольні змагання світу. У розпорядженні Крамера були дійсно виняткові футболісти, проте, як і в 1975-му, синхронність і колективізм дій динамівців Києва дозволив їм обіграти найкращу клубну команду континенту.

----------------------------

Прямою мовою:

Валерій Лобановський: «Особисто я одержав задоволення від футболу, який показали обидві команди. Такий матч міг би прикрасити фінал будь-якого турніру. Команди грали дуже швидко і боролися буквально за кожну дещицю поля. Результат міг бути й іншим, але він закономірний – достатньо порівняти кількість гольових моментів, а вони були на нашу користь. План вдалося повністю виконати. Він полягав у тому, щоб звести до мінімуму володіння м'ячем гравцями «Байєрна», тому динамівці пресингували всі 90 хвилин. Це стало основою успіху».

----------------------------

Для киян (і радянських клубів в цілому) це був перший вихід у півфінал Кубка чемпіонів. Надалі на них чекало протистояння з іншим клубом із Західної Німеччини – гладбахською «Борусією», ще одним епохальним колективом, який виграв п’ять із десяти чемпіонств тієї декади в чемпіонаті ФРН.