– Я вже отримав робочу візу в Парижі і прилетів до Глазго, де вирішуватиму побутові моменти, а також приступлю до тренувань із «Селтиком». Ще у Львові попрощався з хлопцями, але через два тижні я ще повернуся, можливо, ще побачимося наприкінці травня. Зрештою, в «Карпатах» залишилися мої друзі, з якими я обов’язково підтримуватиму стосунки. 

– Останній твій матч у зелено-білій футболці видався жахливим у зв’язку з вилученням. Що відчув, коли побачив перед собою другу жовту картку?
– Було образливо. Я вважаю, що суддя припустився кількох серйозних помилок. Перша з них – влучання м’ячем в руку гравця суперника під час гольової атаки. Я розташовувався на полі таким чином, що мені було добре видно гру рукою – це однозначне порушення правил. Навіть на відео це не так помітно. М’яч знімають з голови рукою і зараховують гол... Моє вилучення? Можливо, зі сторони здалося, що я жорстко зіграв. Шкода, що все так сталося. 

– Ти стелився у підкаті в центрі поля і розумів, що маєш в пасиві жовту картку. Сподівався, що дотягнешся до м’яча?
– Спочатку біг, наздоганяв і вірив, що встигну. Суперник прокинув м’яч вперед, а я пішов у підкат. Намагався ногу прямо поставити, щоб не зачепити його. В динаміці, можливо, це на жовту тягнуло, а на відео по-іншому виглядає. Як би там не було, шкода, що прощання видалося саме таким.

– «Карпати» зараз перебувають у непростій ситуації, а ти, як лідер, повинен тримати удар. Складно в таких умовах тренуватися і виходити на поле?
– В психологічному плані дуже важко постійно програвати. Повірте, ніхто цього не хоче. Я знаю, що ми намагатимемося вилізти з цієї ситуації і команда продовжить боротьбу до кінця. «Карпати» не можуть грати у першій лізі. Важко переживати цей спад... Думаю, що ми вийдемо з цієї ситуації.

– Ти кажеш «ми», хоча в заключних матчах сезону вже не зіграєш. Віриш, що команда втримається в УПЛ?
– Намагаюся не відокремлювати себе від колективу. У тому, що «Карпати» залишаться в Прем’єр-лізі, не сумніваюся. У нас дуже хороша команда, просто треба пережити цей період.

– Твій від’їзд зі Львова означає також те, що ти припиняєш боротьбу за звання найкращого бомбардира ліги. 
– Це не було моїм пріоритетом. Я просто хотів своїми голами допомагати команді і виконувати свою роботу. Зараз важливо залишитися в УПЛ. Особисті нагороди значення в даній ситуації не мають. 

– Протягом твоїх виступів у зелено-білій футболці ти, мабуть, як ніхто, користувався любов’ю та повагою вболівальників. Це додавало наснаги?
– Справді, вони завжди підтримували мене. Багато писали мені, на вулиці підходили і спілкувалися. Приємно, коли таке відбувається, я щиро вдячний їм за підтримку. Також дякую фанатам за те, що не залишали «Карпати» наодинці під час виїзних матчів. Зрозуміло, що без критики ніяк. Коли отримав червону картку, то не обійшлося без зауважень (посміхається). Але до таких речей ставлюся з розумінням. 

– Кілька років тому ти вже перебував у схожій ситуації, щоправда, тоді ти їхав у Севілью. Проводив паралелі між цими подіями?
– Ні, адже тоді мені було лише 18 років. Можна навіть сказати, що я ще був дитиною. Минуло багато часу, я подорослішав і зрозумів чимало важливих речей. Просто не повторюватиму старих помилок і робитиму, як належить.

– Твій батько Василь Швед – відомий у минулому нападник «Карпат». У житті тих, хто любить футбол часто трапляється так, що тато – це людина, яка знайомить з м’ячем і вперше за руку веде на стадіон. У твоєму випадку батько це також приклад і зразок футболіста.
– Безперечно, в більшості випадків саме батьки приводять дитину на футбол. У мене так трапилося, що з футболом я познайомився завдяки татові. Ключові поради і аналіз важливих ігрових нюансів також завжди отримую від батька. Велику роль згодом у моєму житті відіграли усі мої партнери та тренери, а також керівництво клубу.

– Що для тебе означають «Карпати»?
– Це мій рідний клуб, у якому я з шести років. Минуло багато часу, я доріс до першої команди, провів тут незабутній період. Я точно повернуся сюди. Обіцяю вболівальникам, що одного дня це трапиться. Не знаю, коли саме, але це точно станеться.